Специфікація геопросторових даних за ДСТУ ISO 19131:2019
Специфікація геопросторових даних — це формалізований документ, що описує зміст, структуру, систему координат, каталог типів об'єктів і метадані набору геопросторових даних. За ДСТУ ISO 19131:2019 вона є обов'язковим супроводженням бази геопросторових даних (БГД).
Що таке специфікація геопросторових даних
Специфікація однозначно визначає, з чого складається набір геопросторових даних та за якими правилами він побудований. Вона потрібна, щоб дані можна було коректно передати, перевірити й повторно використати в межах національної інфраструктури геопросторових даних. Без специфікації набір даних вважається неповним, а пакет документів можуть повернути на доопрацювання.
Які вимоги висуває ДСТУ ISO 19131:2019
Стандарт визначає обов'язкову структуру документа. Специфікація має містити:
- ідентифікацію набору даних — назву, призначення, просторове та часове охоплення;
- зміст і структуру даних — класи та типи об'єктів, їхній атрибутивний склад і домени значень;
- каталог типів об'єктів (FC_FeatureType) за ДСТУ ISO 19110;
- модель даних (Application Schema) за ДСТУ ISO 19109;
- систему координат і показники якості даних;
- метадані за ДСТУ ISO 19115.
Будь-яке відхилення від цієї структури — підстава для повернення документів і зриву строків здачі.
Як сформувати специфікацію автоматично
GeoSpec Pro імпортує ваші шари у форматах GeoJSON, GeoPackage або Shapefile, звіряє їх з нормативним каталогом і формує повну специфікацію за ДСТУ ISO 19131 у форматі DOCX — з таблицями атрибутів, UML-схемою та звітом відповідності. Замість 3–5 днів ручної роботи — кілька хвилин.
Докладніше про те, що входить до специфікації, і про суміжні стандарти БГД.